Стипендіатка "Zukunft Ukraine" Катерина Міхеєнко: «Німеччина – цікава країна для дослідження у будь-якій сфері»
Розкажіть, будь ласка, про Вашу спеціальність та проєкт, над яким Ви працювали в рамках програми “Zukunft Ukraine”.
За освітою я архітекторка-художниця і давно досліджую архітектуру та мистецтво Київської Русі кінця 10 – середини 13 століть. Тема мого проєкту в межах програми “Zukunft Ukraine” стосувалася закомарного храму Київської Русі та проблем його походження. У радянській і російській науковій традиції цей тип храму вважали запозиченням із Візантії, а пам’ятки Київської Русі загалом розглядали як «ранній період російської архітектури». Тому метою мого проєкту було спростувати таку точку зору і довести, що закомарний тип, який сформувався у Києві, був здобутком києворуської архітектури та є частиною української культурної спадщини. Над реалізацією проєкту я працювала в Університеті Кельна на кафедрі візантійських студій та новогрецької філології протягом шести місяців у 2024 р. Основний акцент був зроблений на опрацюванні літератури з візантійської архітектури та мистецтва, особлива увага приділялась новим виданням, які, на жаль, недоступні в українських бібліотеках. Окрім того, важливою для мого дослідження були поїздки до ключових центрів візантійської культури – Стамбула та Афін, які відбулись під час роботи над проєктом.
Що Вас найбільше зацікавило у програмі “Zukunft Ukraine”?
Однією з найважливіших можливостей, що надала мені участь у цій програмі, був доступ до академічної інфраструктури в Університеті Кельна: бібліотеки з новими виданнями, міжнародне дослідницьке середовище. Інший важливий аспект – це представлення української архітектурно-мистецької спадщини, зокрема Київської Русі, в міжнародному науковому середовищі. Ключові пам’ятки цього періоду знаходяться на території України, зокрема у Києві, Чернігові, Переяславі, Володимирі-Волинському, але, на жаль, часто в європейських академічних колах досі сприймаються як частина російської культури. Тому перебування в Німеччині дало мені можливість зробити внесок у спростування цього наративу.
Як ця програма допомогла Вам у кар’єрі? Які найважливіші можливості, на Вашу думку, вона надає?
Для мене найважливіше, що я отримала завдяки цій програмі, – це якісний стрибок у моїх дослідженнях. Завдяки доступу до літератури я змогла опрацювати широке коло німецьких та інших європейських видань, присвячених візантійській архітектурі та мистецтву. Окрім того, під час перебування у Кельні я відкрила для себе роботи деяких українських дослідників 1920 – 1930-х років, які ще в той час піднімали питання необхідності розгляду мистецтва і архітектури Київської Русі як частини європейської середньовічної спадщини.
Окрім того, варто відзначити атмосферу на кафедрі візантійських студій та новогрецької філології, де відбувалась реалізація мого проєкту. Вона невелика, але дуже дружня і водночас міжнародна: моїми колегами були дослідники та дослідниці з Греції, Італії, Туреччини та інших країн. Це дало можливість дізнатися більше про їх дослідження, обмінятися з ними досвідом та ідеями. Зв’язок із колегами не закінчився разом зі стипендією – вони залишаються у моєму професійному житті.
Також, завдяки програмі “Zukunft Ukraine” я мала нагоду представити українську культуру і науку на міжнародному рівні, що є особливо важливо для України.
Я дуже вдячна програмі за можливість продовжити мої дослідження: у цьому році в межах програми “Zukunft Ukraine” буду працювати над проєктом, присвяченим архітектурі Київської Русі ХІІ ст., зокрема процесам, що в ній відбувались під впливом західноєвропейської середньовічної культури.
«У Європі є великий інтерес до культури України»
Як ви знаходили наукового керівника в Німеччині і які поради дали б тим, хто ще не має потрібних контактів?
Моя робота над проєктом за “Zukunft Ukraine” у 2024 році не була першим перебуванням в Університеті Кельна: раніше я отримувала річну стипендію для інших досліджень в цій сфері. В той час я тісно співпрацювала із двома професорками Клаудією Соде та Сусанною Віттекінд. Коли я готувала заявку на програму “Zukunft Ukraine”, я звернулася до Клаудії Соде з моєю пропозицією дослідження і вона її підтримала, адже ми вже мали добрі робочі стосунки.
Зі свого досвіду можу сказати, що німецькі дослідники, в цілому, досить відкриті. Якщо ви вперше шукаєте наукового керівника в Німеччині, я б радила переглядати сайти німецьких університетів, де можна знайти всю необхідну інформацію про дослідників, і писати листи тим, хто має подібні до ваших наукові інтереси. Можливо, хтось не відповість, хтось ввічливо відмовить, але врешті знайдеться той, хто зацікавиться вашим проєктом. Головне – не здаватись та продовжувати пошуки. Однак рекомендую чітко формулювати свою тему і дослідницький проєкт у листі, щоб зацікавити колег у Німеччині.
У Європі є великий інтерес до культури України, тому не вагайтесь зробити перший крок, адже досвід проведення дослідження в іншій країні матиме позитивний вплив на вашу академічну кар’єру. На мою думку, Німеччина – цікава країна для дослідження у будь-якій сфері.
Розкажіть про свої найбільш цікаві спогади від перебування в Німеччині? Чи було щось, що Вас найбільше вразило?
Німецькі університети насправді мають все необхідне для проведення якісного наукового дослідження. Окрім того, у Німеччині є багато визначних місць, музеїв, які дають можливість познайомитись з німецькою культурою. Для мене, як дослідника середньовічної архітектури, було дуже важливо та цікаво побачити середньовічні собори не тільки в Кельні, а в Аахені, Шпаєрі, Майнці та інших місцях.
Чи змінилося Ваше бачення теми дослідження або Ваші кар’єрні плани після участі в програмі?
Робота над науковим проєктом в Німеччині показала, наскільки важливою темою є розгляд культури України, зокрема архітектурно-мистецької спадщини, в європейському контексті. Наразі я працюю в цьому напрямку, досліджуючи як процеси в архітектурі Київської Русі XII ст. корелювались з процесами в Західній та Центральній Європі.
Програма “Zukunft Ukraine” – це чудова нагода налагодити міжнародні наукові зв’язки, а також презентувати ваші напрацювання та ідеї. Тому тим, хто вагається, я б сказала просто: подавайтеся. Навіть, якщо здається, що у вас немає ідеальної німецької мови або недостатньо контактів. Українським дослідникам важливо мати змогу проводити свої дослідження, а європейські колеги зацікавлені в ознайомленні з українською культурою і наукою. Програма “Zukunft Ukraine” дає все необхідне, щоб такий взаємний інтерес перетворився на справжню співпрацю.
